Життя… Це мить, це спалах, це вогонь…
Життя… Це радість і печаль, це сонце й вітер…
Життя… Це доброта очей і теплота долонь…
Життя… Тож гідно маємо його прожити…
Життя – це різнобарвна сув’язь, бо в ньому переплітаються білі й чорні смуги, яскраві дні, зелені весняні місяці – з багряними осінніми, літні теплі кольори – з холодними зимовими…
Життя незламної України – це переплетіння в одну тугу синьо-жовту косу калинових грон, макового та волошкового цвіту, зеленого гілля верби, унікальних вишиваних рушників та різнокольорової мальви, перев’язаних синьо-жовтими стрічками… А ще – вічна боротьба за незалежність Великої Нації, Великого Народу, Священної Землі… Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною . В один день, лютневим ранком 2022 року, наше життя змінилося. Страшна війна прийшла на нашу землю. Майже кожну українську родину опалило полум’я військових дій , які розпочалися на території нашої держави.
Зруйнувалися не тільки будинки і мости – зруйнувалися долі: діти осиротіли без батьків, а батьки без дітей. Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важче і боляче вдвічі. Сьогодні 4 листопада 2024 року вже третій рік поспіль у нашій школі відбулись уроки Мужності та Пам’яті за участі учнів 1-11 класів, а вчителька історії, класний керівник Ангеліна Пацьо разом зі своїми учнями 8-Б класу в саду-алеї ‘Мамина весна’ провела реквієм пам’яті «Мамина весна. Вони нам віддали стукіт власного серця …» вшановувавши пам’ять матерів і вдів, чиї сини, доньки, та чоловіки загинули під час бойових дій на Сході України з 2014 року та під час російської навали на українські землі 24 лютого 2022 року. Учні вшанували пам’ять загиблих героїв і всіх безневинно загиблих синів України хвилиною мовчання та висловили вдячність усім матерям , які виховали та викохали відважних патріотів своєї Батьківщини. Дякуємо Вам, Мами, за синів-героїв, які віддали життя за Україну!
Ваша стійкість є не меншим подвигом, ніж стійкість Ваших синів у бою. Низько схиляємо голови перед Вашою жертовністю! Нехай Ваше серце завжди зігрівають щира людська повага та любов!